Лінійка - пам'яті до вшанування учасників бойових дій на території інших держав "Одвічна біль..."

До Дня вшанування учасників бойових дій на території  інших держав, лінійка-пам’яті «Одвічна біль…».

 Святково прикрашена сцена, портрети воїнів-афганців, запалена свічка, звучить музика

.

     Сьогодні до нас на вшанування учасників  бойових дій на території інших держав та з нагоди 24-річниці виводу радянських військ з Афганістану  завітав гість: кавалер Ордена Червоної Зірки, наш колега, вчитель фізкультури -  Мудрак Володимир Михайлович,

Група «Каскад» «Ми входили в Афган»

1.«Війна… чужа, неждана, непотрібна
Геройство. Біль. Дочасна сивина.
Прокляття чаша випита до дна.

2.Пам’ятаймо, друзі, цих людей довіку,
Тих, хто повернувся і поліг в боях.
І вклонімось низько до землі їм,
Квітами устелимо їх тернистий шлях

3.Афганістан…
Ти в наших думках, як птиця в польоті.
Ти в наших серцях, затихлих в скорботі»

Ведучий 1. Сьогодні у нас особливий день – величне свято Стрітення Господнє, день, який за природнім календарем ще іменують – зустріччю зими з весною, а на історичному календарі – 15 лютого – день 24-річниці виведення радянських військ з Афганістану. 15 лютого 1989 року для багатьох став днем, коли закінчився відлік великих втрат людських життів. Цей день і є закінченням афганської війни для неіснуючої вже на сьогодні держави – СРСР. Тоді закрилася остання сторінка героїчного і трагічного літопису боїв. Перестали йти похоронки з Кандагару і Гардесу, Джелелебаду і Кабулу.

Ведучий 2. Правда про афганську війну… Вона різна. Здебільшого хвороблива і гірка. Афганська війна… брудна, ніким і нікому неоголошена… А хіба війни можуть бути чистими? Кожна із них несе смерть, інвалідність, одягає у смуток тисячі сердець, сповнена материнським довічним смутком і болем. У війни холодні очі. У війни свій відлік, своя безжалісна арифметика.

Група Армия «Только маме...»

  Ведучий 1. Народна мудрість говорить: «Людина живе доти, допоки про неї пам’ятають». Знаю, що кожен той солдат, кожна родина тих, хто пройшов через страшне горно Афгану, ніколи не зможуть забути про це. Афганська війна тривала вдвічі довше, ніж Велика Вітчизняна. У цій війні загинуло  майже 15 тис. осіб, 290 воїнів пропали безвісти. А скільки скалічених доль, втрачених мрій, пошкоджених планів на щасливе майбуття.

Ведучий 2.160 тис. українців були в Афганістані в ті роки, а вже тепер правдиво вважають, що це найбільша кількість учасників тих бойових дій від усіх республік тодішнього Радянського Союзу. Летіли в Україну «чорні тюльпани» з цинковими гробами.

                   4. Ховали інтернаціоналіста,
                     Блищала глухо цинкова труна,
                   Нестерпно пахло тополиним листом
                   І плач дівочий танув, як струна.
                   Чекає хижо мовчки на своє,
                  А мати на колінах у болоті обмацує труну:
                  Чи ж там він є?!!
                  Стоять, відводять очі в бік солдати
                  І шепотить сержантик ледве чуть:
                  Не велено… Не можна відкривати

Не велено… 

-1-

      

 5.Уже струмки течуть, уже весна 

                   Така глибока,    рання. 

       Учора вже летіли журавлі.
                 Таке врочисте вийшло поховання:
                 Школярики стоять, учителі.
                 А голосок дівочий квилить, квилить,
                Соромиться кричати на весь світ…
                Кого клясти, кого назвати винним?
                І що той світ? Хіба він дасть отвіт?
                 На хрест сусідній похилився тато,
                 Похнюпилися братики малі -
                 В селі ховали воїна-солдата,
                У мирному вкраїнському селі.

Михайло Муромов «Бойовим нагор....»

Ведучий 1. Україна втратила близько 4 тисяч молодих хлопців, 6 тисяч стали інвалідами, ще 72 – залишились у полоні або пропали безвісти. Серед тих, хто не вернувся із тієї війни, є і наші 3 земляки –  Зелик Сергій, Найда Володимир,  Байда Микола.

          6. Смерть їх безжально забрала,

В землі сховала сирій

Голови низько схиляєм

Пам’яті їхній святій.

7.Поставте скибку хліба на стакан

І голови схиліть в скорботі вічній,

За тих, кого убив Афганістан,

Чиї він душі зранив і скалічив…

Схилімо ж голови перед світлою пам’яттю

тих, хто залишився вічно молодим.

Ведучий 2.Пливе, наче вічність, здобута в бою,

Хвилина мовчання.

(Хвилина мовчання)

Група Каскад «Вспони товарищ»

Слово надаємо нашому гостю Мудраку Володимиру Михайловичу

Ведучий 1. У гарячих пісках Афганістану загартувались серця і душі юнаків – учасників бойових дій. Афганську війну український народ засудив як несправедливу і жорстоку. Головний її урок полягає в тому, щоб Збройні Сили України ніколи не виконували таких завдань. А тих, хто брали участь в афганському пеклі, єднає мета – ніколи не допустити, щоби їхні діти, майбутні покоління не брали участь у таких війнах.

Спогади воїна-інтернаціоналіста  із вуст сина Костянецького Євгена.

9.Двадцять  чотири  роки... Багато чи мало?
 Кожна сім’я веде власний свій лік
            З тої пори, коли перші "двухсоті"
            З "Півдня" летіли... Несучи крик
           Рідної мами, що сина чекала
           З війська, додому, в сім’ю до батьків.

Пісня групи Каскад «Ми уходим»

                                        10. О, Україно! Ніжно пригорни

Усіх живих своїх синів, як мати,

Щоб ми уже не бачили війни,

Не чули щоб ніколи звук гармати

Ведучий 2.Бажаємо всім Вам здоров’я, щастя, миру,

душевного спокою, злагоди, добробуту

у великому домі, який зветься Україна.

(вручення подарунку)