Свято хліба КТС

Шкільний етап Всеукраїнського фестивалю «Українська паляниця»

Сценарій свята хліба

«ХЛІБ НАШ СВЯТИЙ»

Мета: поглибити знання учнів про хліб, народні звичаї, пов’язані з хлібом; виховувати дбайливе ставлення до хліба та повагу до хліборобів; викликати бажання берегти хліб, поважати працю трудівників поля; розвивати мовлення, збагачувати словниковий запас, учнів логічне мислення; виховувати пошану до хліба, до людей, які над ним працюють.

Обладнання: коровай, хлібобулочні вироби; колоски жита та пшениці, вишиті рушники, предмети українського побуту, волошки, калина

 Святково прибрана світлиця.

Свято починається. Звучить музика. Дівчатка, хлопчики, тримаючи в руках колоски, маки, волошки, виходять на сцену «змійкою», створюють «пшеничне поле», складають квіти у вази, які стоять по обидва боки сцени, і шикуються півколом на сцені.

З’являються ведучі з короваєм.

Ведучий 1. Вітаю вас у  нашій  господі.

                   Вдячні вам зате, що ви прийшли на наше свято, на хліб та сіль.

      Ведуча 2. Вже всюди зібрано врожай,

                  І опустіли поле, ліс і гай

                  Ану давайте всі, малята,

                  Запросимо гостей на свято.

Ведучий 1. Певно, чули ви, малята,

                    І не раз такі слова:

                    Хліб потрібно шанувати,

                    Хліб - усьому голова!

Ведуча 2. А тому завжди в пошані

                 Хліб у школі, і в садку,

                 Запашний, пухкий, рум’яний

                 Він лежить на рушнику.

Ведучий 1. Ми з хлібом-сіллю друзів зустрічаємо,

                     Хай в світі буде більше в нас братів,

                     Хай в кожній хаті будуть короваї,

                     Щоб люд ніколи хліба не просив.

  

1. «Хліб - усьому голова», - так в народі кажуть.

Хліб – це мир, любов, життя, хліб – це наша радість.

 2.    Мама зранку подає молочка поживного,

І смачний окраєць хліба, теплого, пшеничного.

3.    Хліб – багатство найцінніше з тих часів,

  Коли навчились його виробляти.

4. Йшли роки, мінялись люди, цінності губились,

Тільки хліб – незгубна цінність, в ньому наша сила.

5.     Хліб – усьому голова, хліб – як сонце, кажуть,

Хліб – це спокій, мир, життя, хліб – це справжня радість.

 6.    Зростає колос золотий,

        Налитий сонцем й небом,

        Щоб ми вклонилися йому

        І багатіли хлібом.

  7. І кожен день, і кожну мить

        Дай, Боже, хліб насущний,

        Щоб ми могли у мирі жить,

        Щоб не були бездушні.

8.     Молись до хліба, не кидай,

        Хай хліб спасінням буде.

        Бо не черствіє хліб святий,

        Черствіють тільки люди.

9. В народі ж хліб, мов матір, поважають,
    Ця шана з плином часу не зника.
    І дорогих гостей завжди стрічають
    З хлібиною в барвистих рушниках.

Вчитель: Діти, сьогодні зал нашої школи перетворився на прекрасну світлицю. До нас завітали гості. Ви так гарно вбрані. Чому? Бо ми - українці.  Україна – це наша земля, рідний край, наша країна із своєю історією, обрядами, традиціями та звичаями, чарівною піснею і мудрими людьми, мальовничою природою. Сьогодні ми зібрались тут, щоб вшанувати його величність – хліб.

6. Ми живемо в Україні,

    Де в степу із краю в край

    На добро усій країні

    Визріває урожай.

Де пшениця достигає,

Колосиста, золота,

Де, неначе море, грають

І шумлять густі жита.

(Пісня  3-4  клас «Ой посію жита много»)

Вчитель: Діти, а чи знаєте ви, як виник хліб? А початок хліба – від  маленької зернини до короваю.

1 клас

Ведучий. Як на ниви завернула весна – залунала там веснянка голосна.

(виконується веснянка)

                              Ой ти, весно славна,

                              Господине красна!

                              Ниви урожайні виорано вчасно.

                              Аж до виднокраю сіяли пшеницю –

                              Золотом врожаю хай заколоситься.

( Дівчинка-Весна виводить хлоп’ят-хліборобів. Спочатку вони йдуть за Весною самі, а потім виводять дівчаток у жовтих шапочках. Це – зернята!)

Ведучий. Бризнув дощик на поля. (З’являється хлопчик-дощик)

Дощик. Наче пух, м’яка земля,

               Всюди краплі золоті.

        Дівчинка-зернятко.   То не краплі, то зерно –

                                        Зійде зелено воно.

                                        Не лінуйся, поливай –

                                        Буде гарний урожай.

( Дощик пробігає між рядами зерняток, змінює жовті шапочки на зелені)

Ведучий. Вимчав вітер на лани

Вітер.  Не стрічав я дивини.

            Що за трави тут рясні

            Заступили путь мені?

 Дівчинка-зернятко

           Незвичайні трави ці,

           То квітують пшениці

           Не лінуйся, повівай –

           Колосочки запиляй.

Сонечко

Звідкіля оця краса?!

Плещуть хвилі серед нив.

Хто тут промені розлив?

І колосся до землі

Похилилось до стерні.

Дівчинка-зернятко

 Не лінуйся, пригрівай,

Дозрівати помагай!

Ведучий.  Вже пшениця на порі,

                  Вийшли в поле косарі.

(з’являються хлопчики-косарі, хлопці 3-4 класів)

         Рясен дощику, не лий,

         Не змочи врожай новий.

         Буйний вітре не гуляй,

         Колосочків не ламай!

         Лан ми пройдем з краю в край,

      Зберемо рясний врожай.

      З колосків зів’єм вінок,

      Всіх покличем у танок.

Танець  і пісня «Косарі»

Вчитель. У глибині століть загубився той день, коли людина вперше розтерла зерно, змішала його з водою і на розпеченому камені спекла свій перший хліб. Коли це було?

 Влад Петренко

За 5-6 тисяч літ до нас

Вже пахло в світі хлібом.

І перший в світі хлібодар

Ним снідав і обідав.

З тих незапам’ятних часів

Хліб на столі – це свято;

Скажіть, святіше щось за хліб

Чи будемо ми мати?

 2 клас

(Хтось стукає у двері. Заходить Хлібчик)

Хлібчик.  А можна мені до вас на свято? Відгадайте-но, діти, хто я такий?

Виріс у полі на добрій землі,

Місце найкраще знайшов на столі.

Так, правильно, я хліб. А чи знаєте ви, скільки людей доклали зусиль, щоб отакий гарний хліб був у вас на столі? Люди яких професій потрудилися над цим? Гей, колосочки, допоможіть мені, йдіть розкажіть дітям, хто ж допомагає хлібові потрапити на стіл.

1 колос. Виросла пшениця. Ні спеки, ні холодів не боїться. Це вчений багато років працював, серед тисяч зерняток найкраще вибирав, новий сорт виводив.

2 колос. Агроном сказав, коли орати, як землю напоїти, насіння підкормити.

3 колос. Тракторист землю орав, поле засівав.

4 колос. Льотчик над полем кружляв, молоді паростки від шкідників захищав.

5 колос. Коли дозріли колоски, комбайнер урожай зібрав.

6 колос. Шофер зерно на елеватор повіз.

7 колос. Коли зерно висушили, мельники його на борошно перемололи.

8 колос. Із готового борошна пекар замісив тісто, випік хліб. Усі хлібороби добре попрацювали.

Хлібчик. Я не сам до вас прийшов, а зі своїми братом та сестричкою. Паляничко, Бублику, а йдіть-но сюди!

(Виходять Паляничка і Бублик)

Сценка «Бублик і Паляниця»

ВЕДУЧА. Бублик житній паляниці говорив хвастливо:

 Бублик. Ти засмагла, чорнолиця – зовсім не вродлива.

Я ж біленький, солоденький, вигнутий красиво,

У малечі викликаю усмішку щасливу.

ВЕДУЧА. І сказала хвастунові паляниця свіжа:

Паляниця. Ти для діток – подарунок, я – буденна їжа.

Я до кожної родини йду щодня до хати.

Ти, як гість, у дім приходиш,

Я ж – як рідна мати.

Пісня «Як діждемо літечка»

Вчитель. Хліб таїть у собі тепло серця і душі, тепло сонця. Ясний, мудрий, вічний, святий. То все – хліб. Нелегка робота пекти хліб. Недаремно у народі кажуть: «І дурень каші наварить, а хліба – не всяк розумний спече». Випікання було священним дійством. Діти допомагали матері висадити паляниці у піч, виходили з хати, щоб хліб не злякати, доки він буде рости. 

Мати

Звівся хлібець на ніжки, та мерщій із діжки.

Печу, печу хлібчик дітям на обідчик.

Беру, беру папку, кладу на лопатку, шусть у піч.

(Коли діти чули запах свіжоспеченого хліба, то стукали в двері)

 Дозвольте, мамо, до хати увійти,

Хліб з печі вийняти допомогти.

 Мати

 Заходьте, діти, будемо хліб виймати, на рушник долі його викладати.

Без ніг, без сустав хліб на ніжки став. (Мати виймає хліб з печі дає дитині та кладе хлібину на чистий рушник. Мати прикриває його рушником, примовляючи.)

  Хай хліб відпочине, та господаря діждеться.

(Заходить батько, миє руки, сідає до столу.)

 Батько.   Що то на столі лежить, ще й квітами вкрився?

 Мати   То, батьку, хліб спочиває, господаря з поля чекає.

 Батько.   То треба його дітям дати!

        Мати  Господаря просимо!

Батько. Без матері  - хата сирота, а без батька – вдова.

Тож тобі, мати, хліб брати, дітям слово казати.

(Мати перекидає рушник з хліба через  ліве плече, бере хліб, у праву руку - ніж, відрізує скибочку і говорить...)

 Мати. Оце тобі, донечко наша рідна. Гарною зростаєш, батькам допомагаєш. Хай не обходить тебе щастя й доля. Щоб тебе люди шанували, а хлопці цілували – ось тобі цілушечка. А це тобі, Іванку, рано синок встає, всьому лад дає. Рости здоровим та дужим.

Батько.  Їж, друже, хліб і не кидай додолу,

          А підніми, коли не там лежить.

          А коли сідаєш, друже, ти до столу,

              То пам’ятай, що хліб – то означає жить.

(Пісня «Хліб – всьому голова)

     1. Священний хліб, так мовиться в народі,

Ця пісня народилась недарма.

В затишнім домі, у тяжкім поході

Нічого найдорожчого нема

2. З хлібом у нас зустрічають гостей,

         Хліб на весіллі цвіте в короваї.

         І кращих немає у світі вістей,

         Ніж хліб уродився у рідному краї.

    3. Шануймо хліб насущний наш, дитино,

        І в нинішній, і у прийдешній день

        Щоб з колоска не випала й зернина,

        Нехай зі столу й крихта не впаде.

Ведуча. А тепер дозвольте посіяти пшеничне зерно серед присутніх, воно посіє в серцях добро і ласку, ніжність і повагу до рідної землі.

1. Сієм щедро, сієм рясно,

    Сієм радість, сієм щастя,

   Щоб росли сини і дочки.

   Хай на зміну зростають

   Творці щедрого врожаю.

2. Засіваємо світлицю, -

Хай росте овес, пшениця,

Хай шумить колосся в полі,

Хай цвіте щаслива доля.

3. Сієм, сієм зернята,

Щоб земля була багата,

З наших рук приймала ласку

На життєву,  щиру казку!